terwik

Вирішив створити верхній пост.
Оскільки інформації про Хмельницький в Інтернеті не так вже і багато, розміщу посилання на свої записи про місто.
Розіб’ю їх за певною тематикою. Це розбиття виконувалося суб’єктивно, грунтуючись на особистих поглядах і вподобаннях. Пости намагався і намагаюся писати об’єктивно, проте не завжди це виходить, тому певний ухил в суб’єктивізм не виключаю.

Отже, все просто і логічно.

За тегом вулиці Хмельницького знаходяться види вулиць міста. Комплексно зумів написати про одну – центрально-пішохідну Проскурівську.

Парки Хмельницького показують пейзажі парків нашого міста.

Є популярний мем, що в Хмельницькому дивитися взагалі немає що. Наявність звичайних і унікальних музеїв, сподіваюся, трохи змінить вашу думку.

Знову ж, відносно вищесказаного, в нас доволі багато різноманітних пам’ятників та скульптур, вони цікаві, неординарні,здатні справити враження , а частина навіть пішла бродити просторами Інтернету в якості «цікавих» дитячих майданчиків.
Ще скажу, що вказана серія є предметом моєї тихенької гордості.

Останнім часом все більшого розмаху набирає обертів стріт-арт. За тегом вуличне мистецтво Хмельницького можна переглянути графіті та інші мистецькі об’єкти, що є чи були просто попід небом.

Окремо виділю все те, що так чи інакше віднесу до інфраструктурних рішень в місті - інфраструктура Хмельницького

Різноманітні масові події, культурні і не дуже, є тут.

Гуляю я не тільки по центральних вулицях, але й інколи забираюся у всілякі хащі, їм теж окремий тег хащі Хмельницького.

Чомусь відчуваю певну сентиментальність до такого міського транспорту, як тролейбус, йому теж відведене окреме місце - тролейбус Хмельницького

Ну і все інше, що не ввійшло до попередніх відніс до - асорті Хмельницького.

Дякую за увагу. Зауваження, побажання і.т.д. і.т.п. приймаються.

Ще коли ми йшли до мосту то постала невелика дилема. З однієї сторони вже була друга половина дня і хотілося поїсти чогось суттєвого, з другої сторони не хотілося витрачати цінний час на їжу, а з третьої в кожного було щось таке специфічне, що хотілося спробувати в Італії, в мене, зокрема, це була лазан’я. Не знаю чому, але от марив я нею і все. Оскільки їстівних пунктів в вищеназваному переліку виявилося більше, а в Римі було тільки морозиво, то почали активно шукати де ж то приземлитися і реалізувати наші фантазії :)

Вибір припав на якусь кафешку-ресторан уже на протилежному березі. Я не знаю, чи то я був вже такий голодний, чи то воно справді було таким смачнющим. Але мені досі в голові лишилися спогади, що такої смачнющої їжі ні до, ні після я не їв, як та лазан’я :) ЇЇ фоток в мене немає, бо тоді не було, та й досі немає звички фотографувати їжу (в неї інше призначення :)), але та лазан’я, то мабуть буде третє, не все ж четверте, третє — це буде церква Санта-Кроче, до описаного в попередніх постах, що мені спадає на думку при згадці про відвідування Флоренції.
Ок, перейдемо до міста.
Церква Санта-Фелічіта, сучасна споруда — це результат перебудови початку XVIII ст.

Але вона однозначно існувала раніше, оскільки на передньому фоні видно коридор Вазарі, що являється надземним і надводним переходом Медічі з палаццо Веккіо в палаццо Пітті, який знаходиться на цьому березі. В цьому місці напроти церкви мала балкончики, щоб родина Медічі могла відвідувати богослужіння без необхідності змішування з простим народом.

Місцеві вулички


А далі вже мала бути основна ціль, яка витягла нас на цей берег — палаццо Пітті


Ця частина Флоренції вийшла в мене якась найбільша, тому кому цікаво багато тексту і ще більше фотографій — ласкаво прошу під cut...
( Далі...Collapse )

На основі новин про відродження нашого аеропорту вирішив якось вибратися до нього поближче, подивитися власним оком, що там робиться. В принципі, як виявилося нещодавно була можливість набагато краща, там відбувалися чергові автомобільні змагання, можна було потрапити без проблем взагалі на територію, але я їх успішно провтикав. В будь-якому випадку цей пост буде насправді не про аеропорт, а про всякі ліси, поля, чагарі та трохи їх мешканців. Ну і навряд чи буде комусь цікавим, просто природні пейзажі, робочі столи Windows XP та трохи птахів.

Вирішив, що на велосипеді мені туди добиратися ліньки, дуже вже в сторону Кам’янця горбиста місцевість, то по максимуму під’їхав на Ружичну маршруткою а далі попендлював пішки.

Думав скоротити маршрут через ліс. Насправді скоротити особливо не вийшло, проте лісом трохи побродив. Побачив дещо цікаве.

От мабуть ніхто, з тих хто їде по відрізку дороги між знаком кінця міста і кругом не здогадується, як насправді виглядає місцевість за тими деревами, що оточує дорогу. Я завжди думав, що там рівнина, ну маскимум пологий спуск. Насправді виявилося, що там такий собі незлецьке урвище

Фотографії звичайно не передадуть весь масштаб, але помітно, як основи дерев гублять майже одразу десь далеко внизу.

Ну і вигляд знизу і здалеку трохи в іншому місці...


Ще трохи лісових фото, а також поля та птахи далі під cut-ом
( Далі...Collapse )

Поки далеко не відійшли, повернуся ще до кафедрального собору Санта-Марія-дель-Фйоре,а якщо коротко то Дуомо. Цей собор належить до тієї плеяди католицьких храмів Європи які будувалися століттями. Хоча основні роботи та облицювання коробки пройшли протягом 1296-1496 років деякі ділянки залишалися незакінченими, в середині він теж потроху наповнювався фресками та іншими необхідними храму подібного рівня елементами. Зокрема його фасад був закінчений тільки в 1887 році. До того часу багато раз виконувалися спроби його облицювати та декілька раз попередні спроби розбиралися і все розпочиналося практично з нуля.



Коли я його вперше побачив, мені здалося, що він весь оздоблений звичайною плиткою, якщо чесно то це дуже здивувало, хоча і вразило теж. Якщо мене запитають, яка в тебе асоціація з Флоренцією, то крім того дощу :), я в першу чергу пригадаю саме цей собор.
Ще фотографії собору, як зовні так і в середині, трохи тексту, далі під cut-ом
( Далі...Collapse )

Краще пізно чим ніколи! Керуючись цим гаслом я напишу ще про одну частину фестивалю RE$PUBLICA-2019, яка мала місце під час її проведення цього року. Мова йде, як вже зрозуміли, про художню різню бензопилою по дереву, а якщо офіційно, то про чемпіонат від STIHL – “Третій український чемпіонат скульпторів STIHL Carving Cup 2019”.

Всього було 10 учасників, які створили, відповідно 10 скульптур, з них 7 обрали шляхом жеребкування з уже досвідчених, а троє були новачками в таких заходах.

Усі скульптури створювалися на основі легенд, кожна з них має свою історію, про це згадували ведучі зі сцени, десь зустрічав про це згадку і в інтернеті, проте підписана легенда була лише до однієї з скульптур, а знайти відповідники до інших, так само, як і авторів, мені не вдалося, відомо лише про трьох переможців. Тому тексту тут буде, мабуть мінімально.

Згодом їх розмістять в міському парку, так що подивитися в реалності шанси ще будуть.

Перший та другий день їх вирізали, підвечір другого ще й обпалювали, щоб надати глибини та забарвленості впорівнянні з чистим деревом.

Поїхали дивитися.
Першим буде, ну, мабуть, якийсь Нептун. Ну хто ще може бути в короні, з чимось тризубцеподібним і риб’ячим хвостом? Ну ок, ще Тритон можен бути, так…


Кому цікаві інші скульптури, ласкаво прошу під cut…
( Далі...Collapse )

От і відгриміла цьогорічна Республіка у Хмельницькому. Я на ній багато часу, якщо чесно не провів, проте трохи знімків зробив, то й по завершенню покажу їх вам.
Першого дня пішов вже пізно, потрапив вже на останніх в пятницю виконавців, на шляху сфотографував вогні нічного фестивалю


Альону_Альону успішно пропустив, то застав на сцені вже заспокійливу Monotonne.

Я так зрозумів, цьогоріч була фішка - на прикінці, крім суботи, ставити на головній сцені когось заспокійливого, своєрідну колискову для фестивальщиків.

Хоча, хто хотів ще драйву міг підійти на меншу сцену, де я застав місцевих - Zворотня Diя


Інше під cut-ом
( Далі...Collapse )

А у нас розпочався черговий фестиваль. І на цей раз це всесвітньовідома Республіка, яка відбувається у нас уже вдруге. Заскочив туди в самі перші години початку, не знаю, чи потім не буде ліньки фотографії звідти закидати, чи ще дійду туди, тому бігом-бігом зараз пару штук з тих перших годин.


Традиційно, проводиться у нас вона на території Молодіжного парку.


Фотографії з території, нижче під cut-ом

( Далі...Collapse )

А чи має ваше місто власного супергероя?
У Хмельницькому такий є і звати його Khmelman! На фотографіях в мережі я його запримітив ще десь взимку-весною, а вживу побачив на американському пікніку, де він фотографувався разом з мером.



Тривалий час було загадкою - хто він такий і звідки взявся, аж поки вчора не відбулася презентація книги "Таємниці Хмельвіля", де він є головним героєм усіх розповідей. Історія такої назви довга і заплутана :) - спершу автори дізналися, що у нашоу місті народився один із видавці DC коміксів Джек Лейбовиць, це ті що Бетмен і Смолвіль в тому числі, згодом дізналися що в одному з давніх записів місто згадується як вілла Пласкіровіца і ось цей весь дивний синтез усього й створив таку назву :). В книжці через усі історії розповідаються цікаві факти про місто, оскільки з іншої сторони вона представляється етаким туристичним путівником. Має електронну версію - https://play.google.com/store/apps/details… - раджу просто з цікавості поставити та глянути, бо як на мене вигадали цікаво та інформативно.
Основними авторами(оскільки працювало багато людей) є Сергій Єсюнін, Борис Савчук та Ольга Саліпа, ілюстрації створювала Неля Швець. Можливим проект став завдяки виграному гранту Українського культурного фонду.

Далі ми вирішили повернутися до кафедрального собору.
На виході з палаццо Веккіо одразу натрапили на комплекс Сан-Фіренце, збудований в 1745-1749 р



За ним трапився попередник палаццо Веккіо, який теж колись носив таку саму назву, оскільки в ньому колись знаходилася місцева влада і з нього вона переїхала до сучасного палаццо Веккіо на площі Синьйорія, після чого він на довгий час став “старим”, а зараз — палаццо Барджелло 1256 року


Продовження прогулянки під cut-ом
( Далі...Collapse )

Шепетівка вийшла випадково і рендомно, планів туди потрапляти не було, проте так вийшло, що годинку-другу провів в цьому місті на півночі нашої області. Пішки, знову ж, теж багато не ходив, а телепортувався з точки на точку, на вільне гуляння часу не було, що мимоходом трапилося, те і сфотографував. Зараз його покажу.
Мабуть одним із основних роботодавців міста є залізниця. Ще в 1873 році, коли через місто пройшла залізниця, відкрилося залізничне депо, в 1912 році запустили гілку Шепетівка-Гречани в результаті чого місто стало важливим залізничним вузлом. Тому і не дивно, що однією з найохайніших будівель є вокзал, а площа перед ним акуратна і доглянута.


Хоч 9-ти поверхівки тут самі звичайні, як в будь-якому іншому місті


Проте зустрічаються будиночки які показують зв’язок з залізницею. От чомусь мені здається, що цей будинок є типовим залізничним, хоча не можу стверджувати.

Будувався в міжвоєння.

Ще декілька фотографій під cut-ом.
( Далі...Collapse )

Перше — куди ми повернулися, це була площа Синьйорія — оскільки хотілося роздивитися і палаццо Веккіо (в перекладі, до речі, це означає Старий палац), і саму площу, і скульптури розміщені на ній, та й самим пофоткатися там :).

дощ перестав і одразу зі всіх щілин повиповзали туристи )

Оскільки на даній площі в палаццо Веккіо розміщувалася Синйорія Флорентійської республіки(це одна із назв урядів, що правила нею), то звідси і походить її назва.


З цієї площі та палаццо фоток більше ніж достатньо, я понудю і зроблю для неї все ж окремий пост(хоч і не думав спочатку)
Якщо комусь цікаво — ласкаво прошу під cut.
( Далі...Collapse )

В Старокостянтинів я вже колись їздив, показував фотографії, описував докладно що, де, звідки і куди, тому повторюватися зараз мені лінь. А, ну да, до чого це я пишу – так вийшло що недавно потрапили в це місто, захотіли подивитися, як у ньому проходить святкування Купала з якими вони якраз сумістили невеликий фестиваль – Болохівські гостини.

В принципі побували на всіх відвіданих до цього об’єктах – їх і покажу – що і як змінилося, чи не змінилося.

Старокостянтинів це ще одне місто якому унікально пощастило мати металевих монстрів Мазура.
Видно, це цінять та доглядають за скульптурами.


Оскільки всі вони на вигляд відносно недавно фарбовані, не видно потоків ржі чи взагалі кусків металу, що відвалюється


І це не дивлячись на те, що вони стоять у воді і мають набагато агресивніший вплив навколишнього середовища. Отут місту жирнючий плюс! Бо в нас чомусь на відновлення цих скульптур цикають по мінімальній сумі в рік і відновлюють – минулого року одну, і в цьому році дві, хоча маємо набагато жирнючий ансамбль в парку на який вже гірко дивитися :(


Ще фотографій багато чого з цього містечка під cut-ом
( Далі...Collapse )

Повертаємося до Італії, треба ж спихнути цю гору з плеч все-таки).
Ще одним містом Італії в якому ми побували стала Флоренція. Якщо чесно, то до цього для мене Флоренція була своєрідною темною плямою, оскільки все що я знав і пам’ятав, так це те, що десь в Італії просто існує таке місто. Мистецтвом я ніколи особливо не цікавився, а те що вчили по історії, якщо і вчили, то вже з голови, до того часу як туди поїхали, вивітрилося, тому чогось аж такого я від неї не чекав.

А оце як начитався у Вікіпедії і ще десь, перед тим як писати, то виявилося, що місто в середньовіччя було зовсім не простим, що це одне з місць де розпочався Ренесанс, що це було доволі нетипове місто-держава для того часу, що не дивлячись на місцеві постійні міжусобойчики, а також боротьбу з іншими подібними утвореннями в Італії, розхитуванням між папою та імператором місцеві жителі умудрилися на певний час стати одними з найпроцвітаючих та найбагатших у Європі.

Так що, практично все те, що ми зараз бачимо в старій частині міста, чим захоплюємося і на що приїздять подивитися мільйони туристів постало в саме часи розквіту Флоренції у середньовіччі протягом XII-XVI ст.

Ага, да, наголошу, що був я там даааввно, ДУЖЕ давно, це так маленька ремарочка.

Почалося все не найкращим чином — лила злива, ділові чорношкірі з усіх сил намагалися заробити трохи грошенят, продавши по космічним цінам забудькуватим туристам дощовики чи зонти і я навіть не зробив жодної фотографії на площі Санта-Марія-Новелла (в кінці дня я виправився, але це було потім)

Отак чапаючи по калюжам та думаючи, наскільки за такої погоди вистачить мого взуття, ми почали дивитися місто.



Скажу чесно, спочатку воно взагалі не зачіпало, оскільки хай скільки не говорити про вузенькі романтичні вулички, за такої погоди і за таких рівних фасадів мені ставало все нудніше

Але потихеньку ситуація виправлялася, коли спереду з’явилися палаццо Строцці (1489—1539 р.)


та вдалині замаячив палаццо Спіні Фероні
Він та багато іншого під cut-ом нижче
( Далі...Collapse )

Продовжу про Тернопіль. Посиділи на тих кубах, потеревенили, повтикали і я схопився та поки ще більш-менш видно вирішив сфотографувати став у всій красі зліва направо

місце популярне для відпочинку

Здається в тернополян є свого роду челендж — обійти озеро по колу :)


А тут якщо придивитися, то видно катер


В цьому пості буде більше фотографій ніж тексту.
Ще трохи озера, БАГАТО фонтанів та вечірнього міста під cut-ом.
( Далі...Collapse )

От чим ще класно жити в Хмельницькому так це тим, що якщо стає в ньому нудно, то є купа всього куди можна податися і розвіятися в годині-другій їзди від міста. Хочеш старовинні міста і замки — вони є, хочеш інші обл. кентри — аналогічно — зі всіх сторін вони теж є зі своїми цікавинками та родзинками.

Так і сталося, що якогось робочого дня нам стало нудно і виникла ідея на декілька годин після роботи прокататися та погуляти по Тернополю. Тим більше нам доводился вже чути і про нові тернопільські фонтани на березі ставу, та й я втиху давно хотів побачити вживу як там переробили кусок набережної під кодовою назвою Циганка.

Півтори години і ми в місті. Вийшло так, що промахнулися, ну ок, я промахнувся вірним поворотом в результаті виїхали не на площу в центрі, а до залізничного вокзалу. Але теж не страшно, припаркуватися там є де, а положення вокзалу у Тернополі унікальне, в принципі в порівнянні з більшістю наших міст, і знаходиться буквально в 5-ти хвилинах від самого центровішого центру.
В місті я вже бував, писав, повторюватися з історією .і.т.д. не маю бажання, тому просто деякі фотки того, що раніше не було, не показував, чи просто сподобалося на цей раз.

Ще на під’їзді, було помічену кльову штуку яка є в Тернополі — це тролейбуси гармошки


Не міг не сфотографувати, жаль що в нас їх все ніяк принципово не хочуть почати купувати...

Вулиця від вокзалу в центр змінилася і продовжує змінюватися. Її зробили значно пішоходнішою і розставили такі лавочки

+ дуже класно, що не забули і про озеленення - посадили нормальні дерева(на задньому фоні)

Інше нижче під cut-ом...
( Далі...Collapse )

Про Мюнхен і околиці я напишу не знаю коли, а от про BMW Welt напишу все ж зараз, оскільки і так вже затягнув, а ще трохи почекати так і взагалі показане в ньому можна буде вже відносити не до новинок автомобільного світу, а до звичних автівок на вулицях.

Даний центр був збудований та відкрив свої двері для відвідувачів в 2007 році. В порівнянні з багатьма іншими музеями, виставковими центрами і.т.д. і.т.п. він володіє двома головними, на мою думку, перевагами – по перше він безкоштовний, по друге він відчинений до 00:00, а у зв’язку з тим що завжди не вистачає часу на відвідування усього що хочеш побачити – це дуууже класно.

Потрапив до нього я через пішохідний місток над дорогою від музею BMW.


Написано, що він поєднує в собі функції виставки, музею, місця проведення конференцій та дистрибуції. Але на мою думку, для більшості відвідувачів це все ж величезний шоурум де Беха хизується своєю найпередовішою та найпотужнішою продукцією


Виставка розмістилася на двох поверхах і якщо йти в світ BMW від музею по вказаному містку, то одразу потрапляєш на другий поверх


Проте до машинок доберемося трохи згодом, другий поверх відданий на відкуп мотоциклам.
Мотоцикли і машинки далі, під cut-ом
( Далі...Collapse )

Такі об'єкти потрібно фотографувати одрази при їх появі. Крои вони новень, ще пахнуть фарбою блискучі і привабливі :).
29-30 червня у нас відбуватиметься черговий фестиваль - My FEST До його проведення підготували черговий арт-об'єкт - показаний нижче розфарбований і списаний тролейбус.
З того що надибав в інтернеті - в його створенні приймало участь 3 художники, в новинах згадували ім'я тільки одного - Назар Бабій. Також згадували, що до цього перформансу приклався і той самий Andriy Zoin

Он він , вдалині, з старої частини набережної, є ще шанси, що перетаскають в інше місце.


В середині він поки лишився такий самий як і був - з сидіннями, світильниками, місцями кондуктора тощо


Інші сторони, нижче, під cut-ом
( Далі...Collapse )

Як можна, будучи в Україні - відчути себе в Південні Америці, в Чилі? А дуже просто - потрібно бути в Хмельницькому і прийти на фестиваль HlushenkovFolkfest. Оскільки саме на нього, саме в Хмельницький приїхав народний колектив з Чилі, Сантьяго - Banda Renacer. І тільки у нас можна відчути себе на хвилинку жителем Латинської Америки. Хто пропустив - в того ще, ймовірно, буде шанс завтра, коли відбудеться гала-концерт та закриття фестивалю.

прууф :)

Звичайно, що приїхали колективи з багатьох країн, проте поки про цей, оскільки він разюче виділяється на фоні інших своїми костюмами, танцями та музикою, яка у них, до речі, жива.

Костюми



Більше під cut-ом
( Чилі-карнавал-Сантьяго-Латинська Америка...Collapse )
#HlushenkovFolkFest