terwik

Продовжу прогулянку Гайдамацьким яром.
Після показаної раніше фотографії спустилися вниз до річки. В неї на диво ґрунтовно укріплені береги в районі містка каменем і над самою річечкою перекинути дерев’яний місток.


Також, схоже що зроблена невелика штучна загата.

Ну не вірю я що природа от так чітко поскладала рівні колоди в районі мосту.

А та загата утворює невелику водойму.


Йдемо далі до каменюк. Кого вони цікавлять – розгортайте cut…
( Collapse )

Дім Упхагена також є однією із філій Історичного музею Гданська. В принципі, спеціально я б в нього не йшов, коли читав – особливо не зацікавив, проте мав той квиток all inclusive, то вирішив скористатися по максимуму та відвідати теж.

Кам’яний будинок на цьому місці з’явився десь в районі XV ст. Зрозуміло що з тих часів неодноразово перебудовувався та реконструювався поки в 1775 році його не купив Йоган Упхаген, який після покупки провів грунтовну реконструкцію і результат якої ми маємо змогу спостерігати сьогодні.

Ну насправді не тої реконструкції. Під час боїв 2-гої світової будинок був сильно зруйнований. Але ось тут починає спливати його певна унікальність.
Протягом тривалого часу після реконструкції виконаної Йоганом Упхагеном не проводилися більше ґрунтовні перебудови. Я навіть десь зустрів таку чи то легенду, чи то правду, що в заповіті було прямо вказано цю заборону або ж втрачалося право наслідування. Таким чином цей будинок до початку XX ст. дійшов з оригінальною та цілісною структурою та інтер’єрами кінця XVIII ст. Коли виникла загроза спадкоємцями Упхагенів продажу цього будинку та його переобладнання новими власниками згідно реалій XX ст. гдаська спільнота підняла шум і в результаті будинок перейшов у керування містом. А в ньому, в 1910 році відкрили музей.
Дякуючи музейній діяльності, всі його інтер’єри були детально описані, а під час наближення бойових дій до міста, значна частина інвентарю вивезена. Детальні описи, врятоване начиння допомогли доволі добре відновити його заморожений після XVIII ст. вигляд.
Фасад був відбудований 1953 році, а робота музею знов розпочалася тільки 1998 році.

А чому я написав так багато тексту, та не розбавив їх жодної фотографією? А тому, що я умудрився не зробити жодної фотографії цього будинку зовні, до того ж двічі. Тому, щоб було уявлення як він виглядає стирю фотографію в вікіпедії….


А кого цікавлять збережені приміщення – прошу під cut…
( Collapse )

Від перегляду творінь рук людських ми вирішили перебратися і подивитися творіння природи – місцину, яка отримала назву Гайдамацький яр.
Здавна це урочище слугувало укриттям місцевому населенню при появі загарбників, а свою сучасну назву отримало в кінці XVII на початку XVIII ст. коли тут переховувалися гайдамаки, згідно переказів разом з своїм ватажком І.Гонтою.
На сьогодні це місцевість з гарними краєвидами на початку та цікавими ландшафтами в середині.
Красоти починаються вже на невеликій умовній паркові перед умовним входом в урочище.


Тут також встановили картинну рамку з виглядом на місцеву красу.

Щоправда її трохи псує будка місцевого заповідного чи лісничого господарства, яка на момент нашої появи там була пуста. Не знаю, чи сидить там коли людина і збирає гроші за прохід на територію?

Крім споглядання красот ця місцина приваблює багатьох відвідувачів і по іншій причині – оскільки здавна вважається також і місцем сили. І перше, і друге викликане химерними кам’яними утворенням нижче, які покажу далі під cut-ом…
( Collapse )

Є в нас один район, який за останні роки був забудований великою кількістю багатоповерхівок проте великі ТЦ тривалий час там були відсутні.
Декілька років тому з’явився перший, який можна вже так назвати, а зараз забудовується ще одна велика площа цілим комплексом будівель.

І ось нещодавно перша черга була в принципі завершена, ну як нещодавно, в принципі давно. Місце стало доволі популярним фоном для інстаграма, аватарок та фотосесій. Мабуть всі вже хто міг його в себе показали. Вирішив і я це зробити(щоб не відставати від трендів, але відстаючи залишатися в своєму слоупочному тренді).

Комплекс носить назву Urban Street і здали чергу під назвою Boutique streets.


На зараз він має вигляд доволі нетиповий для наших ТЦ, фасад не захаращений яскравою та різнокольоровою рекламою.


Ще декілька фотографій під cut-ом…
( Collapse )

Двір Артуса знаходиться поруч з ратушею, за фонтаном Нептуна.
Одразу напишу, що на мою думку, це без сумніву найяскравіше та найцікавіше з того всього що є в Гданську. І не варто дивитися на доволі стриманий фасад – справжня його цінність у внутрішньому убранстві, яке вдало поєднало стриманість та багатство.


Він є однією з філій Історичного музею Гданська. Вхід відбувається не через центральні двері, а через сусідній будиночок, який носить назву Старого будинку Лави. Крім, власне його приміщення, до складу музейного входить також і будинок праворуч, що носить назву Нового будинку Лави.


Згідно традицій споруд, коріння яких тягнеться в середньовіччя, Двір Артуса будувався, горів, перебудовувався декілька разів і більш-менш сучасного вигляду набув після чергової перебудови в 1617 році.

Назва походить від легенд про короля Артура і пов’язаних з його іменем асоціації з рицарством, вірністю, відвагою і.т.д. На території Польщі подібні заклади створювалися та будувалися багатою буржуазією, як місце для закритих зустрічей, відпочинку та розваг для своїх. Бідніші верстви населення туди просто не допускалися, а з торговців було дозволено доступ тільки продавцям книжок та картин.

Внутрішнє приміщення, яке на фотографії виглядає не так вражаюче, як в реальності далі під cut-ом…
( Collapse )

Отже, археологічний музей.
В 2005 році на замковій горі студенти та викладачі Вінницького педагогічного університету проводили розкопки. Їм вдалося знайти залишки трипільського житла, датованого орієнтовно 4000-літтям д.н.е. Оскільки заповідник на той час вже існував, було прийнято рішення не втрачати додаткову туристичну принаду та зберегти розкопані залишки житла відкритими, збудувавши навколо них музейний павільйон.


Павільйон звели в такому умовному трипільському стилі, як він зараз більшості уявляється з декоруванням будівлі відповідними малюнками.


Що там в середині нижче під cut-ом…
( Collapse )

А от мені цікаво, чи багато з вас знає про таку штуку як вікімапія? І чи багато з тих хто знає час від часу нею користується?
Поділіться.

Нарешті повертаємося в Гданськ. Ні, ну насправді в Гдині все відбувалося набагато швидше і займало набагато менше часу чим вся ця писанина. На все про все, там в мене пішло десь години 4. До залізничної станції і по Гданську я летів, як міг, хотів встигнути в Національний морський музей, проте нетуристичний сезон дістав мене і тут – до закриття лишалося півгодини і сенсу в нього йти вже не було ніякого.

Проте інші ще працювали. Оскільки в Гданську я задумав протестувати таку невідому до цього штуку, як туристичну картку, яка продається за певну суму грошей в туристичних інфоцентрах і дає безкоштовний доступ в купу музеїв, то вирішив використати її по максимуму. Попередньо я писав про відвіданий музей бурштину – так от в нього по ній вхід вже безкоштовний, згадував про археологічний музей, в який не потрапив – теж вона діє і в залишки цього дня я відвідав ще 3 музеї.

От і розповім спочатку про них.
І першим буде, як ви зрозуміли з заголовку, музей в ратуші Головного міста.


Перші частини ратуші були закладені десь в XIV ст. З тих часів вона неодноразово перебудовувалася, добудовувалася, горіла, відбудовувалася, під час всіх цих процесів змінюючи свій вигляд під модні віяння часів найбільш глобальних перебудов.
Перша версія башти постала в 1486—1488 роках, в 1561 році отримала флюгера у вигляді статуї короля Сигизмунда II, на сьогодні її висота 83.45 метра.
В якості місцезнаходження міської влади приміщення цієї ратуші використовувалося до 1921-го року.
Під час 2-гої світової війни, будівля надзвичайно сильно постраждала, як і все інше місто, навіть піднімалася мова про те щоб розібрати взагалі (згодом буде фото з експозиції, де видно, який скелет лишився після військових дій…). Проте був розроблений проект складної реконструкції і будівлю відновили. В 1970-тому році відреставрована ратуша була передана Історичному музею Гданська де розмістився головний відділ музею.

До речі, ось на цій схемі, представленій в музеї, кольорами виділено окремі етапи добудов ратуші.

Кожен колір відповідає за різні часові проміжки які охоплюють період часу від 1379-го по 1954 (принаймні так підписано).

Проте досить мови, йдемо в середину. І перше велике та цікаве, що йде за касою – це Біла зала


Про це приміщення та інші музею-ратуші – далі під cut-ом…
( Collapse )

Ну от, добралися нарешті до найзагадковішої та найзнаменитішої пам’ятки Буші – скельного храму з його знаменитим рельєфом.


Якщо поцікавитися історією, то можна зрозуміти, що його відкривали заново декілька раз. Згідно найдавніших теорій існування храму спочатку тут був язичницький храм, згодом жили самітники, в 1824 перевідкрив польський шляхтич Ромуальд Остой Овсяний, а в 1883 вже для широкої громадськості археолог Антонович.
Піднімаємося до нього.


Тривалий час він не мав даху над собою, хоча питання щодо захисту від непогоди піднімалося ще після останніх розкопок в 1985 році. Проте це здійснилося тільки після створення заповідника в 2000-му.


Кому цікаво, що там всередині, прошу під cut…
( Collapse )